В першу чергу логопед вивчає медичну картку (висновок дитячого невролога, який оглядав дитину з ЗНМ, дані огляду педіатром та іншими дитячими лікарями) і, розпитуючи батьків, знайомиться з особливостями раннього розвитку мовлення дитини.

Далі проводиться діагностика усного мовлення для з'ясування рівня сформованості компонентів мовної системи. Дитину із загальним недорозвиненням мови обстежують на предмет стану зв'язного мовлення:

• здатність до складання опису зображення на картинці,
• розповіді на основі декількох картинок,
• переказу почутого,
• оповідання будь-якої історії.

Також, логопед діагностує ступінь розвитку граматичних процесів, таких як:

• правильність словотворення і словозміни;
• побудови речення;
• узгодження частин мови тощо.

Обстежується здатність дитини при ЗНМ до правильного порівняння того чи іншого слово-поняття з певним явищем або предметом, що також, дозволяє оцінити словниковий запас дитини.

Далі йде обстеження звукової сторони мовлення дитини:

• звуковимова;
• звуконаповненість слова;
• звуковий аналіз і синтез;
• складова структура;
• здатності до фонематичного сприйняття;
• моторика і будова мовного апарату.

При загальному недорозвитку мовлення у дітей важливо провести обстеження слухомовної пам'яті та інших психічних процесів.

В результаті діагностики мовних і немовних процесів у дитини із загальним недорозвиненням мови логопед ставить висновок, який відображає ступінь мовного розвитку дитини і клінічну форму мовного порушення (наприклад, ЗНМ 2-го рівня при моторній алалії). Не слід плутати ЗНМ з ЗМР (затримкою мовного розвитку), так як при ЗМР відстає тільки темп формування мови, але відсутні порушення формування мовних засобів.