Дітей з подібною поведінкою часто називають дітьми з «сенсорної дезінтеграцією» або «розбалансованими». У таких випадках проблема криється в тому, що дитина не в змозі зібрати (інтегрувати) інформацію, що отримується з навколишнього середовища, в єдину, структуровану систему. Так як більшість з нас автоматично справляються з цим завданням, нам важко зрозуміти, як проблеми обробки сенсорної інформації можуть бути причиною дивної поведінки, труднощів комунікації і поганого навчання. А з огляду на той факт, що це складно діагностувати без спеціальної кваліфікації, – отримуємо повне нерозуміння як з цим боротися. І замість того, щоб більше рухатися, проводити багато часу на природі: обіймати дерева, вдихати запахи, обмацувати, розглядати і слухати, дитину намагаються змусити сидіти за партою у корекційного педагога. Не кажучи вже про розвиток гри, що, спочатку, сприймається батьками з подивом.

Педагогічні корекції, в даному випадку, призводять до виснаження нервової системи дитини. Не дивлячись на масу зусиль, які докладають батьки, вчителі та дитина, то, що діти, зазвичай, роблять легко і невимушено, в нашому випадку дається з надривом, з надмобілізацією всіх ресурсів – і результат, частіше за все, не задовольняє тих, хто їх оцінює. З порушенням сенсорної інтеграції навіть дуже прості дії перетворюються в дуже складні. І звичайні заходи не допомагають з цим впоратися.

У сенсорній інтеграції головну роль грає дитинство. Саме, в ранньому віці дитина організовує як свої слухові і зорові відчуття, так і відчуття свого тіла і дій сили тяжіння. Мало хто помічає, але те ж читання вимагає досить складної інтеграції відчуттів, що надходять від очей, вух і м'язів шиї, а також від особливого чутливого органу у внутрішньому вусі ...

У разі, якщо мозок слабо інтегрує відчуття, виявляється вплив на багато сфер життя дитини. Їй потрібно все більше зусиль для подолання труднощів, яких з часом стає все більше, а ось результати зусиль, на жаль, стають менш помітні і менш надихаючі.