Що таке Дислалия?
Дислалія ділиться на функціональну і механічну.
Функціональну дислалію прийнято розділяти на сенсорну, моторну і сенсомоторну форми.
Причиною моторної функціональної дислалії є нейродинамічні зрушення в центральних відділах мовленнєвого аналізатора, а причиною сенсорної функціональної дислалії – нейродинамічні зрушення в центральних відділах мовнослухового аналізатора.
Спотворення звуків (фонетичний дефект) при моторній формі дислалії обумовлюється неточними і недиференційованими рухами губ і язика, що викликає приблизність артикуляції.
А при сенсорній формі дислалії ускладнюється слухова диференціація акустично подібних фонем (дзвінких і глухих, м'яких і твердих, свистячих і шиплячих), і супроводжується замінами і змішанням звуків в усному мовленні (фонематичний дефект) і однотипними замінами букв в письмі.
Якщо ж спостерігається одночасно сенсорна і моторна недостатності, то говорять про сенсомоторну форму дислалії.
Також, в залежності від несформованості акустичних або артікуляторних ознак звуків і фонематичного або фонетичного характеру дефекту, вид дислалії ділиться на:
- артікуляторно-фонетичну,
- артікуляторно-фонематичну,
- акустико-фонематичний.
Дислалія може бути простою або складною, що обумовлюється кількістю порушених звуків. У разі простої дислалії неправильна вимова обмежується 1 - 4-ма звуками, а якщо кількість звуків з дефектним вимовою перевищує 4-и, то це вже складна дислалія.
Діслаію ще прийнято ділити на мономорфну і поліморфну. При мономорфній дислалії спостерігаються порушення у вимові звуків з однієї артикуляційної групи, наприклад, тільки дзвінких або тільки глухих, а при поліморфній дислалії порушується вимова звуків з різних артикуляційних груп, наприклад, дзвінких і глухих одночасно.
При дислалії спотворення звуків (фонетичні дефекти вимови) різних груп позначають термінами, які утворюються від букв грецького алфавіту:
- Ротацизм – дефекти вимови звуків [р] і [р '];
- Ламбдацизм – дефекти вимови звуків [л] і [л '];
- Йотацізм – дефекти вимови звуку [й];
- Сигматизм – дефекти вимови шиплячих звуків [ж], [ш], [ш], [ч] і свистячих [з], [з '], [з], [з'];
- Хітізм – дефекти вимови звуків [х] і [х '];
- Каппацізм – дефекти вимови звуків [к] і [до '];
- Гаммацізм – дефекти вимови звуків [г] і [ґ];
- Дефекти оглушення і одзвончення – заміни глухих приголосних парними дзвінкими і навпаки;
- Дефекти твердості і пом'якшення – заміни твердих приголосних парними м'якими звуками і навпаки.
Не рідко при дислалії зустрічаються складні комбінації дефектів, такі як: ламбдацизм + ротацизм, сигматизм + ротацизм, сигматизм / ротацизм + дефекти пом'якшення та ін.
Якщо при дислалії спостерігається фонематичний дефект (заміни звуків), то до назви групи недоліків звуковимови додається приставка «пара-»: параротацізм, параламбдацізм, парайотацізм, парасігматізм, парахітізм, паракаппацізм, парагаммацізм.
Причини механічної дислалії
При механічній дислалії причиною дефектів вимови звуків є органічні аномалії периферичного апарату артикуляції (губ, зубів, язика, щелеп). Найчастіше, серед дефектів, що призводять до дислалії, в будові язика і губ, зустрічаються коротка вуздечка верхньої губи або язика. При дефектах губ страждає вимова губних і губно-зубних звуків, а при укороченій під'язикової зв'язці – верхнєязичних звуків. Рідше зустрічаються мікроглосія (вузький, маленький язик), макроглосія (масивний язик), малорухливі, товсті губи. Мікро- та макроглосія, зазвичай зустрічається у дітей із загальним розумовим або фізичним недорозвиненням.
Аномалії в будові кісткової основи мовного апарату – це:
- неправильний прикус:
- перехресний,
- глибокий,
- відкритий,
- прогнатія,
- прогенія;
- дефекти зубних рядів:
- діастемами,
- рідко розташовані,
- дрібні зуби та ін.;
- високий вузький (готичний) або низьке плоске верхнє піднебіння.
Ці органічні аномалії, які є причиною механічної дислалії, можуть мати, як вроджений характер, так і виникати внаслідок травм або захворювань зубощелепної системи.
Варто зазначити, що дефекти вимови, пов'язані з такими анатомічними аномаліями мовного апарату, як ущелини верхньої губи, м'якого і твердого піднебіння, відносяться до ринолалії, а не до дислалії.
Причини функціональної дислалії
А ось, при функціональній дислалії дефекти артикуляційного апарату не спостерігаються, отже, відсутні анатомічні причини порушення вимови звуків. Тоді до причин дислалії відносять біологічні або соціальні чинники.
Несприятливими соціальними факторами вважаються:
- неправильна мова дорослих, яку наслідують діти, до такої промови відносять: квапливу, недорікувату, діалектну;
- «сюсюкання» – наслідування дитячому лепету дорослими;
- випадки білінгвізму в сім'ї;
- педагогічна занедбаність.
До несприятливих біологічних факторів, які можуть бути причиною функціональної дислалії, відносять:
- загальну фізичну ослабленість, через часті хвороби дитини;
- мінімальну мозкову дисфункцію, яка викликає запізнювання мовного розвитку;
- відсутність сформованого фонематичного слуху;
- несформованість мовних укладів і їх перемикань.
Проблеми в звуковимові при дислалії виражаються змішаннями, замінами, пропусками і спотвореннями звуків. Пропуском звуку вважається його повне випадання в будь-якій позиції (початку, в середині або в кінці слова). Під заміною звуку мається на увазі його стійке заміщення іншим звуком, який, також присутній в фонетичній системі рідної мови. Спотворенням звуку прийнято вважати його ненормовану вимову або використання в мові звуків, які відсутні в фонетичній системі рідної мови (наприклад, міжзубний або бічне проголошення [з], велярне або увулярне проголошення [р] та ін.). Слід зазначити, що спотворення звуків найчастіше зустрічається при механічній дислалії.
При механічній дислалії, зазвичай, порушується вимова групи подібних за артикуляцією звуків, в той час, як при функціональній дислалії – одного або кількох. Так, при відкритому передньому прикусі буде спостерігатися міжзубне відтворення звуків передньоязикової артикуляції ([з], [з], [ц], [ч], [ж], [ш], [ш], [д], [т], [л], [н]), оскільки кінчик язика не може утримуватися за передніми зубами.
При дислалії лексико-граматична сторона мови формується відповідно до віку:
- словникова база досить розвинена,
- складова структура слова не спотворюється,
- відмінкові закінчення використовуються вірно,
- правильно використовуються одиничне і множинне число,
- розвиток зв'язного мовлення має досить високий рівень.
У логопедії, поряд з патологічними формами дислалії, виділяють і, так звану, фізіологічну дислалію. Це фізіологічні недосконалості мови або вікова недорікуватість, які обумовлені вікової несформованістю рухів органів артикуляції або фонематичного слуху. Ці дефекти вимови звуків, зазвичай, зникають самостійно до 5-ти років.